Папа римський Лев XIV вніс суттєві зміни у фінансову політику Святого престолу, скасувавши монопольне право Банку Ватикана (Інституту релігійних справ, IOR) керувати інвестиціями церковних відомств. Відповідний апостольський лист (motu proprio) було оприлюднено у понеділок пресслужбою Ватикану.
Документ фактично переглядає фінансову реформу, запроваджену Папою Франциском у 2022 році. Тоді IOR отримав ексклюзивне право управляти всіма інвестиційними активами Святого престолу, що викликало нарікання серед окремих відомств Ватикану. Вони скаржилися на надмірну централізацію влади в руках одного фінансового інституту та обмеження можливостей співпраці з банками за межами мікродержави.
Згідно з новим указом, департаменти Ватикану й надалі повинні користуватися послугами Банку Ватикана, «якщо лише компетентні органи не визнають ефективнішим або доцільнішим звернутися до фінансових посередників, створених в інших державах». Тобто, Святому престолу фактично відкрили шлях до співпраці з міжнародними банківськими структурами.
Як зазначає Reuters, це рішення стало реакцією на критику з боку ватиканських чиновників, які вважали, що попередня реформа обмежувала фінансову автономію різних структур Римської курії, включно з можливістю інвестування через італійські банки.
Репутація Ватикану у фінансовій сфері протягом останніх десятиліть неодноразово опинялася під сумнівом через скандали, пов’язані з корупцією, відмиванням коштів і непрозорістю управління активами. Папа Франциск, очоливши Католицьку церкву у 2013 році, ініціював масштабну фінансову реформу, яка мала на меті забезпечити більшу підзвітність та прозорість.
Втім, експерти зазначають, що надмірна централізація управління в руках IOR призвела до уповільнення багатьох процесів і ускладнила роботу окремих відомств. Тепер, із приходом Лева XIV, Святий престол робить крок у бік більш гнучкої і відкритої фінансової політики.
Економічні оглядачі вважають, що цей крок може свідчити про бажання нового Папи вибудувати більш сучасну та конкурентну фінансову систему Ватикану, орієнтовану на міжнародні стандарти. Однак питання контролю і прозорості залишаються ключовими викликами — особливо з огляду на історичні проблеми Італії та Ватикану з фінансовими скандалами.
