Кожна вистава – крок на шляху до реабілітації: як ветерани відновлюються завдяки театру

Ветерани використовують театр для повернення до цивільного життя

Театр ветеранів у Чернігові допомагає військовослужбовцям адаптуватися до цивільного життя, використовуючи мистецтво як форму терапії. Руслан Іванов, ветеран російсько-української війни, розповів, як участь у театральній трупі допомогла йому відновитися після втрати руки на війні.

До початку повномасштабного вторгнення Руслан Іванов працював художником-постановником і готував декорації для кіно й телебачення. 24 лютого 2022 року, почувши вибухи, він покинув роботу і записався добровольцем до територіальної оборони. Після важкого поранення під час бойових дій, Руслан втратив праву руку, що стало важким випробуванням для нього та його близьких.

На тлі цих подій в Чернігові було засновано театр ветеранів під керівництвом Юрія Вєткіна. Він, так само ветеран, втратив ногу під час мінометного обстрілу. Веткин вирішив створити культурний простір для ветеранів, де вони можуть ділитися своїми історіями та допомагати одне одному. Театр отримав назву "ВОП" – "ветеранський образотворчий простір".

Спектаклі, що ставляться у театрі, засновані на особистих історіях ветеранів і членів їхніх родин. Вони розповідають про труднощі, які пережили на фронті, та про відновлення після бойових поранень. З моменту заснування театр вже представив кілька вистав, зокрема й за кордоном, що дозволяє збирати кошти для підтримки українських військових.

Театр виступає не лише як центр культурної діяльності, а й як платформа для реабілітації та суспільної інтеграції. Руслан Іванов зауважує, що завдяки репетиціям у нього покращилася пам’ять, ослаблена контузіями, а взаємодія з колегами допомогла не замикатися у собі. Ветерани говорять про свій досвід відверто, що дозволяє легше переживати травматичні спогади та адаптуватися до життя.

Реакції на вистави театру "ВОП" загалом позитивні, і все більше ветеранів та їхніх родин бажають приєднатися до цього проекту. Руслан тим часом продовжує працювати над новими проєктами і вірить у потужність творчості як засобу лікування і соціальної інтеграції.